Домашня

Центр громадського здоров’я у Всесвітній день психічного здоров’я долучається до Всеукраїнської програми ментального здоров’я — ініціативи першої леді Олени Зеленської, “Ти як?” і нагадує: психічне здоров’я — це спільна відповідальність кожного з нас. Турбуючись про себе, ми створюємо більш стійку й турботливу спільноту. Тому говорімо про свої почуття, підтримуймо одне одного, не залишаймося сам на сам із переживаннями.

Як піклуватися про своє психічне здоров’я

Дозволяйте собі відчувати. Визнати втому, злість чи смуток — нормально.

Говоріть про те, що вас турбує. Поділіться з другом, родичем або психологом.

Обмежуйте інформаційний потік. Вибирайте перевірені джерела інформації і дозуйте новини.

Дбайте про тіло. Регулярний сон, рух, вода і збалансоване харчування впливають на настрій.

Підтримуйте контакт. Людські зв’язки — найкраща профілактика емоційного вигорання.

Не соромтеся звертатися по допомогу. Якщо емоційно важко — зверніться до фахівця. Звертатися по допомогу — це прояв сили, а не слабкості.

Піклуйтеся про близьких вам людей, підтримуйте один одного: словами, діями, розумінням, увагою, обіймами, чи теплим дотиком.

Формати прояву підтримки:  

• Тілесні: дотики, обійми, рука на плечі;
• Предметні: речі з історією — улюблена іграшка, листівка, фото;
• Побутові: турбота у щоденних деталях — бутерброд у холодильнику, квітка у вазоні, теплий чай;
• Соціальні: допомога в магазині, мисочка з водою для тварин, добре слово;
• Духовні: молитва, тиха присутність, спільне мовчання.

Чому важливо помічати дотики підтримки

Дослідження українських і міжнародних фахівців показують:

• рівень щоденного стресу та тривоги майже вдвічі вищий у людей, які не мають якісної соціальної підтримки;
• люди з низьким рівнем соціальних зв’язків у 6 разів частіше оцінюють своє життя як «страждання»;
• люди з міцними соціальними зв’язками в 3 рази частіше оцінюють своє життя як «процвітаюче» (матеріальний, емоційний та духовний добробут);
• дорослі, які часто спілкуються з близькими, є більш адаптованими. Здатність ділитися з рідними як хорошими, так і поганими подіями, прямо пов’язана з вищим рівнем психологічної адаптованості;
• обговорення почуттів і переживань з батьками сприяють більшій адаптованості дітей до стресу. Діти, які рідко обговорюють свої почуття з батьками, мають більше труднощів у подоланні стресу;
• батьки дітей, які краще адаптуються до стресу, активно залучаються до їхнього життя: розмовляють про почуття, діляться власним досвідом, пояснюють ситуацію, проявляють фізичну підтримку, як-от обійми.

Тому сьогодні і щодня запитайте когось поруч: “Ти як?” І не забудьте чесно відповісти собі на це питання.

Як лікують ПТСР?

Як допомогти собі, коли нема змоги звернутися до фахівця?

Як підтримати близьку людину з ПТСР?

На ці та інші питання Центр громадського здоров’я відповідає у матеріалі до Всесвітнього дня психічного здоров’я.

Що таке ПТСР 

ПТСР — це розлад психіки та поведінки, який розвивається у деяких людей після того, як вони пережили небезпечну чи травматичну подію або ж стали її свідками. Може йтися про воєнні дії, фізичне, сексуальне насильство, ДТП тощо.

Наскільки травматичним стане досвід, залежить не так від самої події, як від відчуття загрози для себе чи близьких, яке виникає в людини.

ПТСР виникає не завжди

За даними ВООЗ, близько 70% людей у світі зіткнуться з потенційно травматичною подією протягом свого життя, ПТСР розвинеться у 5,6% з них.

Також існує зв’язок між типом пережитої події та ймовірністю розвитку ПТСР. У людей, які постраждали внаслідок війни, ця ймовірність вища утричі (15,3%). Особливо високий ризик ПТСР у жертв сексуалізованого насильства.

Як розвивається ПТСР

Коли мозок людини ідентифікує загрозу, розпочинається гостра реакція на стрес (ГРС): прискорене серцебиття, дихання, напруга у м’язах, тіло отримує сигнал бити, бігти чи завмерти. Несвідоме сечовипускання, дефекація та ерекція також є типовими реакціями на стрес.

Зазвичай прояви ГРС минають упродовж кількох днів. Проте якщо людина не має достатньо емоційного ресурсу впоратися з пережитим або не отримує належної  допомоги, це може призвести до ПТСР.

Симптоми ПТСР

Зазвичай симптоми ПТСР з’являються в перші три місяці після події. Однак іноді розлад може виникати навіть через кілька років після пережитої травми. Основні з них:

1. Повторне переживання травми. Людина з ПТСР страждає від флешбеків (яскраві та тривожні спогади, за яких людина почувається або діє так, наче травматична подія відбувається знову), нічних жахів, снів із фрагментами травматичної події. З’являється яскрава емоційна чи фізична (страх, тремтіння, заціпеніння)  реакція на тригери — подібні звуки, запахи, слова, ситуації.

2. Уникання. Людина намагається не думати й не говорити про травматичну подію, уникає місць, людей чи ситуацій, які можуть нагадати про неї. Часом людина може навіть змінити місце проживання чи роботу, аби не стикатися з тригерами.

3. Постійне відчуття небезпеки. Людина перебуває у стані настороженості, ніби небезпека от-от повернеться. Типові прояви: надмірна реакція на гучні звуки, порушення сну, дратівливість, агресивність, проблеми з концентрацією уваги, головні болі.

Якщо ці симптоми тривають кілька тижнів або довше — варто звернутися до лікаря-психіатра.

Як лікують ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад можна подолати. Універсальної схеми лікування немає — підхід завжди індивідуальний. В основі — психотерапія (когнітивно-поведінкова, EMDR) та, за потреби, медикаментозне лікування.

Психотерапія допомагає «знешкодити» травматичні спогади, навчитися безпечно реагувати на тригери й повернути контроль над життям. Результату можна досягти за 8–10 сесій із фахівцем із досвідом роботи з травмою. Люди зі складними формами ПТСР потребують тривалішої терапії.

Медикаменти полегшують симптоми, але не замінюють психотерапію. Їх призначає лише лікар. Дітям і підліткам медикаментозне лікування не рекомендують.

Також важливо створити безпечне середовище, до прикладу, долучитися до груп підтримки.

Як допомогти собі, коли нема можливості звернутися до фахівця

Якщо ви зараз не можете отримати професійну підтримку, спробуйте:

• дотримуватись режиму сну та харчування — стабільність тіла допомагає стабілізувати психіку;
• обмежити новинний потік, відстежуючи інформацію в одному перевіреному джерелі інформації;
• рухатися — навіть короткі прогулянки чи легка зарядка допомагають зменшити рівень стресу;
• ділитися переживаннями чи досвідом з близькими, друзями, побратимами чи волонтерами;
• практикувати вправи самодопомоги — вправ є безліч, важливо обрати ті, які підходять та допомагають саме вам. В пригоді стане Аптечка психологічної самодопомоги.

Як підтримати людину з ПТСР

Людина з ПТСР може уникати спілкування з друзями та родичами. Вона може бути поглинута переживаннями щодо травми, почуттям сорому, думками про те, що інші не розуміють їх досвіду. Важливо, щоб ваша близька людина з ПТСР знала, що за необхідності завжди може до вас звернутися.

1. Будьте поруч, але не тисніть. Не змушуйте розповідати про травматичну подію чи переживання. Натомість використовуйте слова підтримки: «я поруч».

2. Слухайте уважно. Приймайте емоції близької людини без власного оцінювального судження.

3. Не радьте «взяти себе в руки» —   натомість допоможіть заспокоїтися словами на кшталт «ти в безпеці».

4. Допоможіть з побутом. Іноді підтримка у простих буденних справах важливіша за слова.

5. Заохочуйте ходити на прийоми у спеціаліста та дотримуватися курсу лікування.

За фінансової підтримки Європейського Союзу. Висловлені погляди та думки належать виключно автору(ам) і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Виконавчого агентства з питань охорони здоров’я та цифрових технологій (HaDEA). Європейський Союз та орган, що надає грант, не несуть відповідальності за зміст матеріалу.

В Україні за чотири місяці 2025 року зареєстровано 15 793 випадки гострих кишкових інфекцій, тоді як за аналогічний період минулого року їх було 15 050.

Основною причиною ГКІ є недотримання елементарних санітарно-гігієнічних норм — погано помиті руки, овочі та фрукти, порушення технології приготування їжі, споживання продуктів, які зіпсувалися через зберігання в неналежних умовах. Особливо небезпечні страви з м’яса та риби, які не пройшли належну термічну обробку.

Першими симптомами гострої кишкової інфекції є підвищення температури, нудота, блювання, пронос, біль у животі. У важких випадках можуть виникнути ознаки зневоднення — сухість у роті, відсутнє або рідке сечовипускання. У таких ситуаціях необхідно терміново звертатися до лікаря.

Профілактика ГКІ:

• мити руки з милом;
• не споживати продукти, що зберігалися з порушенням умов зберігання (наприклад, без холодильника);
• мити фрукти та овочі чистою водою перед приготуванням;
• термічно обробляти продукти з м’яса та риби тощо достатню кількість часу.

Ротавірус — одним із найпоширеніших і найзаразніших збудників кишкових інфекцій.

До появи вакцини майже всі діти до п’яти років хоча б раз хворіли на ротавірусну інфекцію. Цей вірус дуже стійкий — він здатен тижнями зберігатися на поверхнях (іграшки, меблі, підлога), а заразитися можна навіть доторкнувшись до інфікованих предметів.

Ця інфекція дуже небезпечна для немовлят і маленьких дітей через швидке зневоднення організму, спричинене блюванням і водянистою діареєю, які можуть тривати від трьох до восьми днів. Інші симптоми ротавірусної інфекції включають раптове підвищення температури, біль у животі, іноді – нежить і почервоніння горла. Проте в дорослих хвороба часто минає в легкій формі або без симптомів.

Специфічного лікування ротавірусу не існує — призначається симптоматична терапія. Головне завдання — уникнути зневоднення та знизити інтоксикацію організму:

Хворому слід багато пити для підтримки водно-сольового балансу. За тяжкого перебігу необхідна інфузійна терапія.

Медики застосовують адсорбенти, поліферментні засоби, жарознижувальні препарати. Антибіотики при ротавірусній інфекції неефективні, тому не призначаються.

Пам’ятайте: профілактика — найефективніший спосіб захисту від кишкових інфекцій. Дотримуйтеся чистоти рук, споживайте безпечні продукти, особливо в умовах надзвичайного стану чи перебування в місцях масового скупчення людей.

Бережіть себе і своїх близьких!

Холера — це гостре діарейне захворювання, яке найчастіше передається під час вживання заражених бактерією Vibrio cholerae О1 або О139 їжі та води. Ще один поширений шлях передачі — купання у зараженій воді. Без належного лікування холера може призвести до смерті за лічені години. За належних умов, як-от доступ до чистої води, медичної допомоги та дотримання правил гігієни, захворювання є цілком контрольованим.

Сьогодні холера й далі поширюється з тих самих причин, що й раніше, — бідність, збройні конфлікти та труднощі з доступом до медичної інфраструктури. Водночас дедалі вагомішу роль відіграють наслідки зміни клімату, через що джерел безпечної води стає менше й збільшуються ризики передачі збудника.

Тим, хто планує поїздки за кордон, варто враховувати наявність підтверджених випадків холери в окремих регіонах. Серед них:

Африка:

• Малаві: зафіксовані випадки холери у селах уздовж узбережжя озера Малаві.
• Мозамбік: прибережні райони — ризик зростає в сезон дощів через слабку санітарну інфраструктуру.
• Кенія: національні парки Масаї-Мара, Амбоселі, Цаво — є ризик зараження через контакт з неперевіреною водою поза кемпінгами.
• Зімбабве і Замбія: територія біля водоспаду Вікторія у період дощів, коли є ризик змішування каналізаційних стоків із природними водами. Обережність варто проявити у зоні кемпінгів і таборів.
• Демократична Республіка Конґо: регіон озера Ківу (Гома) — ендемічна зона холери.
• Ефіопія: джерело Бергел Гйоргис (Bermel Giorgis) в регіоні Амхара — зафіксовані випадки серед паломників, які вживали некип’ячену «святу воду».

Азія та Близький Схід:

• Індія (Колката) та Бангладеш (населені пункти поблизу дельти Гангу): традиційні релігійні обряди з омовінням у річках та велелюдні фестивалі, пов’язані із використанням води з дельти Гангу, можуть призвести до зараження холерою.
• Непал: популярні гірські маршрути поблизу гір Еверест та Аннапурна проходять через села з обмеженим доступом до чистої води.
• Ємен: триває важка епідемія холери.
• Таїланд: поширенню холери сприяють ризики, пов’язані з вуличною їжею, високою температурою, вологим кліматом і сезонними підтопленнями в умовах відсутності належного санітарного нагляду, особливо в південних та прибережних регіонах.

Як уберегтися від холери

1. Мийте руки з милом і безпечною водою:

• до, під час і після приготування їжі;
• перед вживанням їжі або годуванням дітей;
• після користування туалетом;
• після контакту з хворими на холеру або з симптомами цієї хвороби (діарея, блювота, болі у животі тощо).

За відсутності мила й води використовуйте дезінфектанти для рук із вмістом спирту не менше 60%.

2. Дотримуйтеся технології приготування їжі: термічно обробляйте; мийте та знімайте шкірку з фруктів і овочів.

3. Використовуйте лише кип’ячену або бутильовану воду для пиття, приготування їжі, миття посуду та чищення зубів.

4. Купайтеся лише в офіційно дозволених місцях та уникайте потрапляння води в рот і ніс під час купання.

5. Перед поїздкою в регіони з ризиком спалаху холери вакцинуйтеся.

6. Майте з собою препарати для оральної регідратації (допоможуть у разі втрати рідини при діареї) та таблетки для знезараження води.

Кип’ятіння вбиває холерні вібріони вже через 1 хвилину.

Під час вживання їжі та напоїв у закладах харчування дотримуйтеся простих правил безпеки:

• Уникайте льоду, якщо не впевнені, що його зроблено з безпечної води.
• Безпечними вважаються гарячий чай чи кава, а також вода, сік тощо у пляшках чи герметичній упаковці.
• Їжте лише добре термічно оброблену та щойно приготовану гарячу їжу.
• Перевагу надавайте пастеризованому молоку. Якщо сумніваєтесь у його якості — краще прокип’ятіть.
• Уникайте морозива сумнівної якості.

Пам’ятайте: холера — не хвороба з минулого, а реальна загроза, тому важливо дотримуватися профілактики.

Спори бактерій Clostridium tetani, що спричиняють правець, є всюди: у ґрунті, пилу, перегної. Інфікування може статися під час поранення забрудненим предметом, роботи з деревом чи землею, навіть від незначної подряпини.

В Україні щороку реєструються випадки правця. Протягом 2024 року зафіксовано 12 випадків — удвічі більше, ніж у 2023 році.

Від людини до людини правець не передається, тож і колективного імунітету від нього не існує, тому вакцинація — єдиний надійний захист проти правця.

Ефективність вакцинації проти правця — 100% (повний курс щеплень), але набутий імунітет від цієї хвороби потрібно періодично поновлювати, тому вакцинуватися проти правця необхідно регулярно протягом усього життя.

Дітей вакцинують, починаючи з 2 місяців від народження, комбінованою вакциною проти кашлюку, дифтерії та правця. Більше про вакцинацію дітей читайте за посиланням: https://tinyurl.com/4ezzsw2n.

Дорослим вакцинуватися проти правця потрібно раз на 10 років, починаючи з 16 років, за умови дотримання Календаря профілактичних щеплень (https://tinyurl.com/pecttaun). Для цього використовується вакцина АДП-М від одразу двох хвороб: правця і дифтерії.

Щоб вакцинуватися звертайтеся до свого сімейного лікаря, який проведе огляд і видасть направлення.

Якщо ви пропустили планову вакцинацію або не знаєте свого вакцинального статусу, зверніться до свого сімейного лікаря, який складе для вас індивідуальний графік, щоб отримати всі дози вакцини з мінімальними інтервалами. Також можна звернутися в будь-який найближчий заклад охорони здоров’я.

Що робити, якщо є підозра на правець

Необхідно негайно звернутися по медичну допомогу. Пацієнтів госпіталізують, проводять хірургічну обробку рани, вводять специфічні препарати. Тактика лікування залежить від віку та вакцинального статусу постраждалого.

Захистіть себе та близьких — вакцинуйтеся! Вакцинація проти правця — безоплатна.

Цукровий діабет II типу — це захворювання, за якого організм не може ефективно використовувати інсулін, який він виробляє. Унаслідок цього рівень глюкози (цукру) в крові постійно зростає.

Цукровий діабет II типу в дітей зазвичай має більш агресивний перебіг. Якщо його не лікувати, підвищений рівень цукру в крові може спричинити незворотні ушкодження в організмі. Водночас за умови дотримання лікування, призначеного лікарем, зміни способу життя та підтримки близького оточення, цукровий діабет II типу можна ефективно контролювати, жити повноцінно й уникнути ускладнень, зокрема з боку серця, нирок, очей і нервової системи.

Фактори ризику розвитку цукрового діабету II типу в дітей

Є низка факторів, які суттєво підвищують ризик розвитку захворювання в дітей:

• Надмірна маса тіла/ожиріння: надлишкові жирові відкладення, особливо в зоні живота, знижують чутливість клітин до інсуліну — гормону, що регулює рівень цукру в крові.
• Малорухливий спосіб життя: недостатня рухова активність знижує витрати енергії, сприяє набору маси тіла й погіршує чутливість до інсуліну.
• Нездорова дієта: часте споживання газованих напоїв, соків з доданим цукром, солодощів, фастфуду, напівфабрикатів, копченостей (ковбаси, сосиски тощо) сприяє підвищенню маси тіла та порушенню обміну речовин
• Спадковість: діти, у яких є батьки або брати/сестри з цукровим діабетом II типу, мають вищу ймовірність розвитку захворювання.
• Вік: цукровий діабет II типу зазвичай розвивається у підлітковому віці, особливо під час гормональних змін.
• Гестаційний діабет у матері: якщо мама дитини хворіла на діабет під час вагітності, це підвищує ймовірність розвитку діабету в дитини.
• Передчасні пологи або низька маса тіла при народженні: діти, які народилися передчасно (до 39 тижнів вагітності) або з недостатньою масою тіла, мають підвищений ризик у майбутньому.

Кожна пʼята дитина в Україні має надлишкову масу тіла

Згідно з результатами першого в Україні дослідження поширеності надлишкової маси тіла та ожиріння серед дітей молодшого шкільного віку, проведеного в рамках Європейської ініціативи ВООЗ (COSI), в Україні серед дітей 6–8 років надлишкова маса тіла спостерігається у 22,96%, з них 9,13% мають ожиріння, а 2,63% — важке ожиріння.

Як знизити ризик розвитку цукрового діабету II типу в дітей

Стежте, щоб дитина харчувалася збалансовано

• її раціон має містити овочі, фрукти, цільнозернові продукти, нежирне м’ясо;
• навчайте дитину принципів здорового харчування з раннього віку — це допоможе сформувати корисні звички на все життя.

Обмежуйте вживання солодких напоїв, фастфуду тощо

• натомість пропонуйте дитині корисні альтернативи: воду, домашні страви та здорові перекуси — горіхи, фрукти, йогурт без цукру.

Заохочуйте активно рухатися щодня

• діти мають бути активними щонайменше 60 хвилин щодня. Це може бути гра на свіжому повітрі, їзда на велосипеді, танці або спортивні секції;
• рухова активність допомагає контролювати масу тіла, покращує обмін речовин і підвищує чутливість організму до інсуліну.

Слідкуйте за індексом маси тіла (ІМТ) дитини

• формула розрахунку індексу маси тіла: ІМТ = m : h², де m — маса тіла в кілограмах, а h — зріст в метрах. Розрахувати індекс маси тіла можна за допомогою онлайн-калькулятора на сайті ЗНАЇМО;

• інтерпретувати, про що свідчить ІМТ для дитини, можна лише з урахуванням її статі та віку. Таблиці співвідношення віку й індексу маси тіла для хлопців і дівчат віком від 5 до 19 років доступні за посиланням;

• якщо ІМТ перевищує норму або нижче норми, варто звернутися до педіатра чи сімейного лікаря, які допоможуть підібрати оптимальний план харчування та рухової активності для запобігання хронічним захворюванням, зокрема цукровому діабету II типу.

Цукровий діабет II типу у дітей — серйозне захворювання, але його можна контролювати. Своєчасна діагностика, дотримання лікування, зміна способу життя та підтримка близького оточення допомагають уникнути ускладнень і забезпечити дитині повноцінне життя.

Розпізнати ці ознаки не завжди просто. У ранньому віці діти ще не вміють чітко висловлювати свої емоції або пояснювати, чому поводяться певним чином. Батькам важливо бути уважними до змін у поведінці, настрої чи звичках дитини.

Сигнали, що можуть свідчити про емоційні труднощі:

• Постійна засмученість упродовж двох або більше тижнів.
• Уникання спілкування, ізоляція.
• Емоційна нестабільність, спалахи гніву, дратівливість.
• Різкі зміни у звичках — сні, харчуванні, поведінці.
• Часті скарги на головний біль чи біль у животі без медичних причин.
• Проблеми з концентрацією, погіршення успішності.
• Відмова від школи чи звичних занять.
• Неконтрольована або ризикована поведінка, яка може нашкодити дитині чи іншим
• Розмови про смерть або самогубство.
• Самоушкодження або згадки про нього.

Якщо ви помітили подібні ознаки — не відкладайте звернення до педіатра, сімейного лікаря або фахівця з психічного здоров’я. Поговоріть з учителями, друзями, родичами або людьми, які доглядають за дитиною — їхні спостереження можуть допомогти фахівцеві краще зрозуміти ситуацію.

Особливості підліткового віку: чому важливо бути поруч

У підлітковому віці емоційні бурі — частина розвитку. Лімбічна система (відповідає за емоції) розвивається швидше, ніж префронтальна кора (логіка й самоконтроль), тому в цьому віці особливо висока схильність до ризикованої поведінки: експерименти з алкоголем і наркотиками, небезпечні «челенджі», пошук гострих відчуттів.

Що можуть зробити батьки:

• Будьте опорою. Підліткам потрібен дорослий, який залишається спокійним у складні моменти.
• Говоріть відверто. Без засудження чи моралі. Пояснюйте не лише що не можна, а чому саме.
• Пропонуйте альтернативи. Прагне адреналіну — запропонуйте спорт або волонтерство. Хоче самостійності — дайте вибір і відповідальність.
• Підтримуйте, не знецінюйте. Уникайте фраз на кшталт «не вигадуй». Краще: «Я бачу, що тобі важко. Хочеш поговорити?»
• Будьте присутні у цифровому житті. Обговорюйте контент, який переглядає дитина. Це турбота, а не контроль.

Рекомендуємо до читання:
«Народжені бути вільними. Чому підлітки ризикують та як захистити їх від небезпеки», Джесс П. Шаткін

Психічне здоров’я — не менш важливе за фізичне. Вчасна увага батьків може змінити життя дитини.